субота, 24 грудня 2016 р.

Сутність патріотичного і громадянського виховання як сучасного педагогічного процесу


У Національній стратегії розвитку освіти України головною метою системи освіти нашої держави є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своїй державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.
Метою національно-патріотичного виховання є виховання молодої людини – патріота України, готового виявляти національну гідність, знати і відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, успішно само реалізовуватися в соціумі як громадянин.
У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій - це злагода між людьми і державами – головна умова існування землі і людства.
Мета сучасного освітнього процесу - формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість.
Метою патріотичного виховання є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців різного віку.
Провідні завдання виховання школярів зумовлено пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Концепцією національно-патріотичного виховання молоді, до яких належать:
забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог;
реалізація індивідуального підходу до особистості;
сприяння набуттю молоді соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу;
формування почуття патріотизму і духовності, національної свідомості, любові до свого народу, його історії, держави, рідної землі, родини, гордості за минуле, і сучасне;
формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови;
виховання поваги до батьків, старших за себе, турбота про молодших та хворих;
виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
виховання таких якостей - працелюбності, зв´язку із природою, поваги до жінки, матері, толерантності;
спонукання зростаючої особистості до протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності;
формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадського та конституційного обов´язку щодо захисту національних інтересів та незалежності держави.
Патріотизм - організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.
Ідеї патріотизму мають бути основними та наскрізними в системі шкільного життя.
Двома головними концептуальними ідеями патріотичного виховання є український патріотизм та національна ідея.
Патріотизм є системоутворюючим поняттям національної свідомості і самосвідомості, яке визначається любов´ю до України, надії та віри у найкраще майбутнє, знаннями історії та кращими надбаннями народу, гордістю та відданістю своїй Батьківщині, готовністю до практичної діяльності на благо України.
Національна ідея як складова патріотизму є орієнтиром у системі виховання, у сфері соціалізації особи. Відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання.
Національна ідея є системою, яку складають інтелектуальні, духовні, історичні та інші цінності народу України.
Важливою складовою системи патріотичного виховання є громадянськість.
Громадянськість - це спрямованість особистості на інтереси держави та суспільства, формування демократичного, правового, соціального, державного устрою. Громадянськість відображає життя людини як громадянина, орієнтує на виявлення особистісного, громадянського, професійного і сімейного становлення.
Одним із важливих завдань громадянської освіти є забезпечення учнів практичними вміннями та навичками, а саме: формування критичної свідомості, прийняття свідомого рішення, здійснення вільного вибору; розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знання законів, основних прав людини, спільної праці на благо суспільства, формування особистої відповідальності та громадянського обов´язку, взаєморозуміння та взаємоповага до кожного.
Фундаментальною основою виховання мають бути духовність, патріотизм, моральність і гуманність - це саме ці цінності, які закладені в основі формування особистості.
.Процес впровадження системи патріотичного виховання в школі може здійснюватись у чотирьох формах:
як навчальний предмет,
як міжпредметна форма діяльності,
як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),
як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.
Складовими системи патріотичного виховання у школі є виховання:
громадянськості;
духовності;
моральності;
гуманності.
Виходячи з цих настанов і визначаються основні форми і методи патріотичного виховання у сучасній школі.
Патріотизму не вчать, його виховують.
Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, державницької ідеї, вболівання за долю самостійної Української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти шанобливе ставлення до українських державних символів.
З метою втілення ідеї державності треба інформувати учнів про найважливіші суспільно-політичні й економічні події в Українській державі та за рубежем. Весь виховний вплив спрямовувати на виховання в кожної дитини високого громадянського почуття приналежності до України, її народу.
Патріотичне виховання передбачає, що якості патріота формуються гармонійно за такими напрямками:
. Історико-патріотичне виховання - має на меті знання історичного минулого України;
. Героїко-патріотичне виховання має на меті формування готовності до подвигу в ім'я Батьківщини;
. Військово-патріотичне виховання має на меті формування патріотичних почуттів відповідно до вимог Конституції України та Законів України про захист Батьківщини.
Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є:
інформаційно-масові  (дискусії, диспути, конференції, філософський стіл,  інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);
діяльнісно-практичні (творчі групи, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота);
наочні (шкільні музеї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:
·національної спрямованості - передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;
·гуманізації виховного процесу - вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;
·самоактивності і саморегуляції - сприяє розвитку у вихованця субєктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
·культуровідповідності - передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;
·полікультурності - інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невідємну складову культури загальнолюдської;
·соціальної відповідності - обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.
Успішне виховання патріотичних якостей у дітей неможливе без участі сім´ї як у вихованні власних дітей, так і в демократичних процесах, які відбуваються в Україні.
Батьки і діти бачать реальні перспективи розвитку України, вірять у її майбутнє і пов´язують його з долею власної сім´ї. Патріотичний оптимістичний тип сім´ї створює ідеальні умови для виховання патріотизму і як у окремої особистості, так і всієї родини в цілому, але слід враховувати умови, які мають значний вплив на цей процес.
Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку.
Виховання патріотизму в школі має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, оскільки наші молоді сучасники повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, але вони повинні стати зрілими духовно і інтелектуально.
Звідси - гостра необхідність у вихованні патріотизму в школі, яке на основі позакласної роботи виховуватиме в молодому поколінні якості: доброта, відвертість, гідність, співчуття, благородство.
Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, у вихованні її у дусі терпимості і братської любові до людей, школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло. Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до почуттів інших, бути не байдужим до трагедій Вітчизни і народу.
Формувати патріотизм у молодших школярів потрібно з першого класу. Для цього необхідно: оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи більш сучасними (метод проектів, інтерактивні технології), які б давали можливість залучити школярів до відповідної діяльності, забезпечували процес спілкування з однолітками з питань патріотизму, сприяли вияву інтересу до історії свого народу, своєї родини, залучала родини учнів до участі у виховній роботі школи; розробити програму, яка б дозволяла систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання; сприяла розвитку творчості молодших школярів, дозволила оновити матеріали музеїв або куточків історії своєї родини, населеного пункту, як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.
Традиційні усталені форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з односельцями, ветеранами ВВВ, екскурсії, перегляд фільмів, участь в акціях, читання та обговорення книг з патріотичної тематики тощо. Серед сучасних форм і методів: метод проектів, КТС, метод ситуацій, відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо.
Разом з тим, можна назвати й такі основні методи і форми роботи, що сьогодні активно використовуються: розповідь вчителя, бесіда, міні-дискусія, опитування, інтерв´ю, анкетування, інтерактивні технології (мозковий штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики (ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок).
Метод проектів - одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей, стимулює інтерес учнів до проблеми, дозволяє оволодівати їм необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організовувати проектну діяльність щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів.
Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах неможливе без застосування інтерактивних (дискусійних методів). Найбільш дієвими методами виховання тут є інтерактивні технології, зокрема, міні-диспути, мозковий штурм, обговорення по групам та метод проектів.
Виховання патріотизму у школярів передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які типуються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.
Складовими виховного позакласного процесу є безпосередній контакт із учнями, пробудження у них глибоких емоційних переживань, що впливають на почуття, сприяють розумінню сутності патріотизму.
 Відділ освіти Криворізької районної державної адміністрації
 Племяник Світлана Миколаївна                                                      
Вчитель початкових класів
КНЗ «Широківська ЗОШ І-ІІІ ст.»                    
Закінчила Криворізький державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка та методика початкового навчання»
Кваліфікаційна категорія:
«спеціаліст вищої категорії»
Педагогічне звання: «Старший вчитель»
Керівник шкільного  методичного обєднання
вчителів початкових класів  
Педагогічний стаж роботи: 31 рік
 
Педагогічне кредо: «Учитись важко, учить ще важче, але не мусиш зупинятись ти!  Як учням віддаси усе найкраще, то й сам сягнеш нової висоти!»
           Проблема, над якою працює: «Творча діяльність учнів на уроці:                   форми, методи, прийоми»
          Основні напрямки роботи: формування і розвиток творчої та   
                          соціально-адаптованої особистості, здатної до пізнання і                               самостійності;
                          впровадження прийомів диференційованого навчання,                                 інтерактивних методик, педагогіки співробітництва.

         Досягнення: участь в обласному конкурсі екологічних малюнків в                                                     інтересах сталого розвитку.

Нагороди: грамоти Криворізької райдержадміністрації, районної ради, Почесна грамота Криворізької РДА, Почесна грамота Міністерства освіти і науки України.

Друковані роботи:
          1.  Посібник «Вправи для розвитку креативного мислення на уроках української мови у 2 класі»
2.    Збірка «Творчі вправи для розвитку продуктивного мислення учнів початкових класів на уроках математики»
3.    Матеріал «Елементи творчого і логічного мислення на уроках математики» в районній збірці «Логічне мислення – запорука успіху під час навчального процесу»
4.    Сценарій випуску «Прощавай, початкова школо!» в районній збірці «Випуск з початкової школи»  
5.    Стаття в збірці матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції при ДОІППО щодо сталого розвитку: «Розвиток основ громадянськості шляхом впровадження норм та принципів сталого розвитку»

Мої посилання     
Адреса блогу:               https://plemyaniksvitlana.blogspot.com 
 Електронна адреса:   plemyanik.svitlana@gmail.com

 Сайт РМО:                        http://rmo3klass.ucoz.ua/
ТЕХНОЛОГІЇ   НАВЧАННЯ   ЗДОРОВ´Ю
   Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного підходу. Таким чином “технологія” виступає як алгоритм, за допомогою якого отримується запланований результат.
   Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.
   Будь яка педагогічна технологія має відповідати основним критеріям технологічності: концептуальності, системності, керованості, ефективності, відтворюваності. Однак, необхідно розуміння, що нова якість освіти, яка забезпечила б розвиток сучасного суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних умов організації такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить здоров’ю дітей та молоді і буде спрямований на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників навчально-виховного процесу. А  це вимагає від педагогів застосування своєрідних підходів в освіті і вихованні на основі здоров’язбереження.
   Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.
  Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.
  Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:
·  сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
·  оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
·  повноцінний та раціонально організований руховий режим.
   Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
   Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя.
   Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи:
  • здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
  • оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
  • технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання;
  • виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.
   Однак слід зазначити, що поняття  “здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.
   Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.
   Необхідно також зауважити, що відмінними особливостями реалізації здоров’язберігаючих технологій під час навчально-виховного процесу є:
– співпраця з учнями у противагу авторитаризму;
– індивідуалізація виховного впливу на школярів;
– творчий підхід до навчання;
– активні методи і форми навчання;
– скерованість на попередження стомлюваності;
– гнучке та узгоджене використання учителем візуального та слухового контактів донесення інформації до учня;
– організація оздоровчих п’ятихвилинок.
   З позиції сьогодення застосування здоров’язберігаючих технологій в школі сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу, розвитку оздоровчих систем, формуванню у школярів стійкої мотивації на здоровий спосіб життя.
   Слід наголосити, що одним із основних факторів адаптації організму школярів до навчальної діяльності та успішного засвоєння знань є фізіологічна й гігієнічна складова навчального процесу. У цьому контексті важливим є раціональний розподіл навчального навантаження. Зокрема для його нормування необхідно враховувати ступінь труднощів предметів, чергувати у розкладі важкі й легші дисципліни, чергувати предмети з різними видами діяльності, залежно від рівня працездатності та ступеня підготовленості учнів учителями повинен проводитися комплекс заходів.
   Окрім того, здоров’язберігаючі технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності, як організація навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного й фізіологічного впливу на організм учня; розробка навчальних програм із здоров’язбереження учнів та профілактики шкідливих звичок; використання комплексу оздоровчих заходів з метою покращення здоров’я школярів; медичний, психологічний моніторинг стану їхнього фізичного й психічного здоров’я; створення служби психологічної допомоги усім суб’єктам освітньої галузі щодо подолання стресів, тривожності, агресивності, озлобленості; формування доброзичливих і справедливих взаємин у колективі; контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу.
   Враховуючи вищенаведене, можна констатувати, що знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.
   Водночас, організація уроку з урахуванням здоров’язберігаючих технологій сприятиме використанню учителем тих програм та методів навчання і виховання, що пристосовані до дитини і формують у неї свідому добровільну мотивацію до отримання знань та практичних навичок стосовно збереження власного здоров’я. Тому для організації такого уроку необхідно дотримуватися таких основних принципів навчання й виховання:
   1) Правильна організація уроку. Урахування усіх критеріїв здоров’язбереження на раціональному рівні.
   2) Використання каналів сприймання інформації. Знання цих характеристик в учнів дозволить педагогу подавати матеріал таким чином, щоб усі школярі могли його краще і легше запам’ятати.
   3) Врахування зони працездатності учнів. Вона залежить, передусім, від вікових особливостей учнів і її врахування допоможе у розподілі нового навчального матеріалу таким способом, щоб діти могли краще його засвоїти, не зашкодивши при цьому власному здоров’ю.
   4) Розподіл інтенсивності розумової діяльності. Тому подача нового матеріалу, виконання індивідуальних чи самостійних завдань не повинна припадати на завершення уроку.
   Завданням учителя є зниження втоми, відновлення працездатності учнів, її контроль у процесі навчання, що, своєю чергою, сприяє здоров’язбереженню.
   Отже, на основі аналізу педагогічних, психологічних та соціологічних досліджень можна констатувати, що питання
реалізації здоров’язберігаючих освітніх технологій в навчально-виховному процесі є пріоритетним завданням сучасної школи.
   Першочерговим завданням в школі є ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДИТИНИ ДО СЕБЕ. Виробити в дітей активну життєву позицію, зміцнити їх фізично, духовно та психічно – найважливіші завдання педагогів. Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової як  фізично, так і духовно.
   Ціннісне ставлення до себе  передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.
   Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" — це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.
   Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров‘язбереження у школі?
   Тому, що здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому.  
Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя.
   Урок у здоров’язберігаючих технологіях повинен не викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.
   Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні: 
- навички раціонального харчування;
- навички рухової активності та загартування;
- санітарно-гігієнічні навички;
 - навички організації режиму праці та відпочинку;
 - навички самоконтролю;
 - навички мотивації успіху та тренування волі;
 - навички управління стресами;
 - навички ефективного спілкування;
 - навички попередження конфліктів;
 - навички співчуття (емпатії);
 - навички поведінки в умовах тиску;
 - навички співробітництва;
 - навички самоусвідомлення та самооцінки;
 - визначення життєвих цілей і програм;
 - аналіз проблем прийняття рішень.
   Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов.
   Здоров'язберігаючі технології дозволяють:
- сформувати соціальну зрілість випускника;
- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;
- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.
   Здоров’язберігаючі освітні технології поділяються на три групи:
організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, яка сприяє запобіганню станів перевтомлення, гіподинамії тощо);
психолого-педагогічні (пов’язані з безпосередньою роботою вчителя на уроці);
навчально-виховні (це програми з формування культури здоров’я, навчання навичок здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, захворювань, позакласні заходи, робота з батьками).
   Кожен педпрацівник повинен працювати за моделлю здоров’язберігаючого середовища, найбільш значимими компонентами якої є:
 -  створення комфортних умов навчання (розклад уроків, перерв, режимні моменти);
 -  використання оздоровчих методик, які регулюють рухову активність, і прийомів реабілітації розумової і фізичної працездатності.
   Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології реабілітації працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через:
   -   застосування різнорівневого навчання;
   -   глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання;
   -   широке використання сучасних пед.технологій;
   -   інтерактивне навчання;
   -   створення фізичного, фізіологічного, психічного комфорту для учнів;
   -  настанови вчительського колективу на створення відносин "учитель-учень" за формулою "суб’єкт-суб’єкт". Забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня;
   -  розумне зменшення обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів.
    Важливою умовою проведення уроків є застосування на заняттях здоров'язберігаючих технологій, що вимагає:
  -  урахування періодів працездатності учнів на уроках;
  -  урахування вікових і фізіологічних особливостей дітей на уроках;
  -  наявність емоційних розрядок на уроках та під час проведення виховних заходів;
  -  чергування пози з урахуванням видів діяльності;
  -  використання оздоровчо-фізкультурних пауз на уроках та виховних заходах.
     Види оздоровчої  діяльності  на уроках та у виховній                
                                         роботі
1.     Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка
    2. Пальчикова гімнастика
    3. Звукова гімнастика
   Звуковою гімнастикою називають проголошення різних звуків, строго певним способом.
    4.  Психогімнастика
   Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини.
    5. Арт- техніка
   В основі арт-техніки лежить творча діяльність. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Що стосується видів арт-педагогічних технік, що їх можна запропонувати школярам, то тут можливості вчителя необмежені – від малювання, аплікації чи ліплення до колажування, виготовлення ляльок (рукавичок, маріонеток, оберегів), інсценізацій (драматизацій).
    6. Кольоротерапія
    7.  Казкотерапія
   Особливої уваги заслуговують терапевтичні  казки О.В. Хухлаєвої  «Лабіринт душі».
   Всі вказані види роботи  бажано чергувати якомога частіше. Це свідчить, що є можливість навчати та виховувати, зберігаючи здоров'я.
                                         ВИСНОВКИ
   Здоров'язберігаючі технології передбачають : зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності; групової й парної форм роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування; проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків. Учитель повинен працювати так, щоб навчання та виховання дітей в школі не завдавало збитку їх здоров'ю, не знижувало рівня мотивації навчання.
   Грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках та на перервах прийомів рухової активності, нейтралізації стресів, організації гарячого харчування, зв'язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів валеологічними та екологічними знаннями – це повсякденна діяльність школи. Ефективність позитивного впливу на здоров'я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.
   Впровадження здоров'язберігаючих технологій потребує від учителя: · не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання; · враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості школярів, індивідуальні мовні особливості кожної дитини; · планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми;· змінювати види діяльності, чергувати інтелектуальний, емоційний, руховий види діяльності, групову й парну форми роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать поважати думки інших, висловлювати власні думки; · проводити ігри та ігрові ситуації, нестандартні уроки, інтегровані уроки; · з перших хвилин уроку створити середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування (слід пам’ятати, що психологічний стан і психологічне здоров’я учнів впливає і на фізичне здоров’я) ; · чітко організовувати навчальну працю (на уроках, де більша частина навчальної діяльності пов’язана з класною дошкою, дуже важливо, щоб до початку уроку було зроблено необхідні записи на дошці: завдання для опитування, план роботи на уроці. Можна відразу вказати ступінь складності завдань. Адже знаючи весь план уроку, які знання, вміння, навички необхідно набути, який обсяг роботи виконати, учень може обрати ступінь складності завдання, розподілити свою роботу на уроці. Це формує учня як суб’єкта навчальної діяльності); · проводити роботу з профілактики стресів (хороші результати дає робота в парах, групах, тому що більш «слабкий» учень відчуває підтримку товариша. Антистресовим моментом на уроці є стимулювання учнів до різноманітних способів виконання завдань. Тоді учень не боїться помилитися, отримати неправильну відповідь); Обов'язковою умовою ефективного використання здоров'язберігаючих технологій є їх позитивне емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки. Сама радість навчання, так само, як і радість будь-яких вправ і праці, робить дитину здоровішою. Тож давайте виховувати здорову, творчу й мислячу особистість!