ТЕХНОЛОГІЇ   НАВЧАННЯ   ЗДОРОВ´Ю

   Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного підходу. Таким чином “технологія” виступає як алгоритм, за допомогою якого отримується запланований результат.

   Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.

   Будь яка педагогічна технологія має відповідати основним критеріям технологічності: концептуальності, системності, керованості, ефективності, відтворюваності. Однак, необхідно розуміння, що нова якість освіти, яка забезпечила б розвиток сучасного суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних умов організації такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить здоров’ю дітей та молоді і буде спрямований на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників навчально-виховного процесу. А  це вимагає від педагогів застосування своєрідних підходів в освіті і вихованні на основі здоров’язбереження.

   Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.

  Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

  Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

·  сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

·  оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

·  повноцінний та раціонально організований руховий режим.

   Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

   Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя.
   Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи:

• здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
• оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання;
• виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

   Однак слід зазначити, що поняття  “здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.

   Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

   Необхідно також зауважити, що відмінними особливостями реалізації здоров’язберігаючих технологій під час навчально-виховного процесу є:

– співпраця з учнями у противагу авторитаризму;

– індивідуалізація виховного впливу на школярів;

– творчий підхід до навчання;

– активні методи і форми навчання;

– скерованість на попередження стомлюваності;

– гнучке та узгоджене використання учителем візуального та слухового контактів донесення інформації до учня;

– організація оздоровчих п’ятихвилинок.

   З позиції сьогодення застосування здоров’язберігаючих технологій в школі сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу, розвитку оздоровчих систем, формуванню у школярів стійкої мотивації на здоровий спосіб життя.

   Слід наголосити, що одним із основних факторів адаптації організму школярів до навчальної діяльності та успішного засвоєння знань є фізіологічна й гігієнічна складова навчального процесу. У цьому контексті важливим є раціональний розподіл навчального навантаження. Зокрема для його нормування необхідно враховувати ступінь труднощів предметів, чергувати у розкладі важкі й легші дисципліни, чергувати предмети з різними видами діяльності, залежно від рівня працездатності та ступеня підготовленості учнів учителями повинен проводитися комплекс заходів.

   Окрім того, здоров’язберігаючі технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності, як організація навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного й фізіологічного впливу на організм учня; розробка навчальних програм із здоров’язбереження учнів та профілактики шкідливих звичок; використання комплексу оздоровчих заходів з метою покращення здоров’я школярів; медичний, психологічний моніторинг стану їхнього фізичного й психічного здоров’я; створення служби психологічної допомоги усім суб’єктам освітньої галузі щодо подолання стресів, тривожності, агресивності, озлобленості; формування доброзичливих і справедливих взаємин у колективі; контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу.

   Враховуючи вищенаведене, можна констатувати, що знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

   Водночас, організація уроку з урахуванням здоров’язберігаючих технологій сприятиме використанню учителем тих програм та методів навчання і виховання, що пристосовані до дитини і формують у неї свідому добровільну мотивацію до отримання знань та практичних навичок стосовно збереження власного здоров’я. Тому для організації такого уроку необхідно дотримуватися таких основних принципів навчання й виховання:

   1) Правильна організація уроку. Урахування усіх критеріїв здоров’язбереження на раціональному рівні.

   2) Використання каналів сприймання інформації. Знання цих характеристик в учнів дозволить педагогу подавати матеріал таким чином, щоб усі школярі могли його краще і легше запам’ятати.

   3) Врахування зони працездатності учнів. Вона залежить, передусім, від вікових особливостей учнів і її врахування допоможе у розподілі нового навчального матеріалу таким способом, щоб діти могли краще його засвоїти, не зашкодивши при цьому власному здоров’ю.

   4) Розподіл інтенсивності розумової діяльності. Тому подача нового матеріалу, виконання індивідуальних чи самостійних завдань не повинна припадати на завершення уроку.

   Завданням учителя є зниження втоми, відновлення працездатності учнів, її контроль у процесі навчання, що, своєю чергою, сприяє здоров’язбереженню.

   Отже, на основі аналізу педагогічних, психологічних та соціологічних досліджень можна констатувати, що питання

реалізації здоров’язберігаючих освітніх технологій в навчально-виховному процесі є пріоритетним завданням сучасної школи.

   Першочерговим завданням в школі є ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДИТИНИ ДО СЕБЕ. Виробити в дітей активну життєву позицію, зміцнити їх фізично, духовно та психічно – найважливіші завдання педагогів. Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової як  фізично, так і духовно.

   Ціннісне ставлення до себе  передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.

   Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" — це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.

   Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров‘язбереження у школі?

   Тому, що здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому.  

Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя.

   Урок у здоров’язберігаючих технологіях повинен не викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

   Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні: 

- навички раціонального харчування;

- навички рухової активності та загартування;

- санітарно-гігієнічні навички;

 - навички організації режиму праці та відпочинку;

 - навички самоконтролю;

 - навички мотивації успіху та тренування волі;

 - навички управління стресами;

 - навички ефективного спілкування;

 - навички попередження конфліктів;

 - навички співчуття (емпатії);

 - навички поведінки в умовах тиску;

 - навички співробітництва;

 - навички самоусвідомлення та самооцінки;

 - визначення життєвих цілей і програм;

 - аналіз проблем прийняття рішень.

   Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов.

   Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

- сформувати соціальну зрілість випускника;

- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

   Здоров’язберігаючі освітні технології поділяються на три групи:

- організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, яка сприяє запобіганню станів перевтомлення, гіподинамії тощо);

- психолого-педагогічні (пов’язані з безпосередньою роботою вчителя на уроці);

- навчально-виховні (це програми з формування культури здоров’я, навчання навичок здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, захворювань, позакласні заходи, робота з батьками).

   Кожен педпрацівник повинен працювати за моделлю здоров’язберігаючого середовища, найбільш значимими компонентами якої є:

 -  створення комфортних умов навчання (розклад уроків, перерв, режимні моменти);

 -  використання оздоровчих методик, які регулюють рухову активність, і прийомів реабілітації розумової і фізичної працездатності.

   Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології реабілітації працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через:

   -   застосування різнорівневого навчання;

   -   глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання;

   -   широке використання сучасних пед.технологій;

   -   інтерактивне навчання;

   -   створення фізичного, фізіологічного, психічного комфорту для учнів;

   -  настанови вчительського колективу на створення відносин "учитель-учень" за формулою "суб’єкт-суб’єкт". Забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня;

   -  розумне зменшення обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів.

    Важливою умовою проведення уроків є застосування на заняттях здоров'язберігаючих технологій, що вимагає:

  -  урахування періодів працездатності учнів на уроках;

  -  урахування вікових і фізіологічних особливостей дітей на уроках;

  -  наявність емоційних розрядок на уроках та під час проведення виховних заходів;

  -  чергування пози з урахуванням видів діяльності;

  -  використання оздоровчо-фізкультурних пауз на уроках та виховних заходах.

     Види оздоровчої  діяльності  на уроках та у виховній                

                                         роботі

1.     Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

    2. Пальчикова гімнастика

    3. Звукова гімнастика

   Звуковою гімнастикою називають проголошення різних звуків, строго певним способом.

    4.  Психогімнастика

   Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини.

    5. Арт- техніка

   В основі арт-техніки лежить творча діяльність. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Що стосується видів арт-педагогічних технік, що їх можна запропонувати школярам, то тут можливості вчителя необмежені – від малювання, аплікації чи ліплення до колажування, виготовлення ляльок (рукавичок, маріонеток, оберегів), інсценізацій (драматизацій).

    6. Кольоротерапія

    7.  Казкотерапія

   Особливої уваги заслуговують терапевтичні  казки О.В. Хухлаєвої  «Лабіринт душі».

   Всі вказані види роботи  бажано чергувати якомога частіше. Це свідчить, що є можливість навчати та виховувати, зберігаючи здоров'я.

                                         ВИСНОВКИ

   Здоров'язберігаючі технології передбачають : зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності; групової й парної форм роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування; проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків. Учитель повинен працювати так, щоб навчання та виховання дітей в школі не завдавало збитку їх здоров'ю, не знижувало рівня мотивації навчання.

   Грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках та на перервах прийомів рухової активності, нейтралізації стресів, організації гарячого харчування, зв'язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів валеологічними та екологічними знаннями – це повсякденна діяльність школи. Ефективність позитивного впливу на здоров'я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.

   Впровадження здоров'язберігаючих технологій потребує від учителя: · не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання; · враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості школярів, індивідуальні мовні особливості кожної дитини; · планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми;· змінювати види діяльності, чергувати інтелектуальний, емоційний, руховий види діяльності, групову й парну форми роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать поважати думки інших, висловлювати власні думки; · проводити ігри та ігрові ситуації, нестандартні уроки, інтегровані уроки; · з перших хвилин уроку створити середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування (слід пам’ятати, що психологічний стан і психологічне здоров’я учнів впливає і на фізичне здоров’я) ; · чітко організовувати навчальну працю (на уроках, де більша частина навчальної діяльності пов’язана з класною дошкою, дуже важливо, щоб до початку уроку було зроблено необхідні записи на дошці: завдання для опитування, план роботи на уроці. Можна відразу вказати ступінь складності завдань. Адже знаючи весь план уроку, які знання, вміння, навички необхідно набути, який обсяг роботи виконати, учень може обрати ступінь складності завдання, розподілити свою роботу на уроці. Це формує учня як суб’єкта навчальної діяльності); · проводити роботу з профілактики стресів (хороші результати дає робота в парах, групах, тому що більш «слабкий» учень відчуває підтримку товариша. Антистресовим моментом на уроці є стимулювання учнів до різноманітних способів виконання завдань. Тоді учень не боїться помилитися, отримати неправильну відповідь); Обов'язковою умовою ефективного використання здоров'язберігаючих технологій є їх позитивне емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки. Сама радість навчання, так само, як і радість будь-яких вправ і праці, робить дитину здоровішою. Тож давайте виховувати здорову, творчу й мислячу особистість!