Соціалізація особистості молодшого школярав умовах навчального   середовища

   Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та  можливості самореалізації.

    Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та  уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою  у власних силах людиною.

    Таким чином,  зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – створення креативного освітнього середовища для соціалізації особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах.  

    Одне з головних завдань виховання сьогодні полягає в підготовці підростаючої особистості до вступу в доросле життя, до життєдіяльності в оточуючому її середовищі, яке має тенденцію до постійної зміни. Тому дитина загальноосвітньої школи має не тільки постійно пристосовуватися до конкретних умов, а й бути готовим до їх змін. Мова йде про вміння відповідно самостійно діяти в конкретних ситуаціях, що чекають на людину в соціумі. Отже, створення умов для формування основ соціалізації

особистості школяра є актуальною проблемою сучасної загальноосвітньої школи. 

    Соціалізація – це сукупність усіх соціальних процесів включення індивіда у соціальні відносини через засвоєння накопиченого соціумом досвіду, системи норм та цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноцінний член суспільства.

   Протягом навчання у початковій школі дитині необхідно засвоїти елементи етикету, символіки, навчитися розуміти   значення жестів, поз, міміки та пантоміміки, пов’язані з тілом і статтю, реалізовувати фізичні задатки, дотримуватись гігієни, режиму, сприяти оздоровленню організму, фізичному саморозвитку та психофізичному балансу.

   Ефективним середовищем для формування згаданих вище показників  соціалізації особистості молодшого шкільного віку зокрема, є оточення, в якому відбувається   взаємодія та встановлюються і розвиваються найбільш глибокі  особистісні контакти. Основна роль у створенні такого середовища належить педагогам, тому що основним видом діяльності школяра є навчально-пізнавальна. Саме вчитель має сконцентрувати свої зусилля на створення інкубаційного  навчального простору, який сприяв би формуванню в особистості таких структурних компонент соціалізованості, як  загальнолюдських цінностей, способу життя в колективі, незалежності, впевненості та самостійності, ініціативності та незакомплексованості, соціальної поведінки, яка схвалюється суспільством.

     Навчально-пізнавальна діяльність молодшого школяра значною мірою залежать від стилю взаємин, що складаються у них з учителем. Особливістю соціальної ситуації розвитку молодших школярів є те, що в їхньому житті з’являється вчитель, авторитет якого надзвичайно високий. Все мовлене ним сприймається дітьми як «істина в останній інстанції». У зв’язку з цим характер спілкування класовода і малюків набуває вирішального значення, особливо в період їх адаптації до школи.

    Шкільна соціалізація учнів початкових класів є ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання дітей в дитячому садку, в стінах школи та сім'ї.

    Тільки за умов активно-позитивного впливу вчителя на дітей у них формуються впевненість у собі і своїх можливостях, надійність і захищеність, вміння легко налагоджувати взаємини з ровесниками, слухати інших, бачити позитивні риси та недоліки як свої, так і товаришів. Це вказує на те, що дитина входить у ритм шкільного життя без психологічних перевантажень, нервувань, тобто вона позитивно спрямована на все, що вимагає від неї школа.                                 У зв’язку з цим пригадується думка: тільки той Учитель, який не пригнічує, а підносить, не ламає, а формує, не диктує, а вчить, не вимагає, а довіряє, переживає разом з дитиною багато щасливих хвилин. Тож не забуваймо, що людство довіряє нам найдорожче – своїх дітей. А відтак велика відповідальність лежить на нас, педагогах.

  Молодший шкільний вік виступає основним етапом формування суб’єкта діяльності спілкування та пізнання. З початком шкільного навчання змінюється соціальна ситуація, яку утворюють єдині та неповторні специфічні для даного віку відносини між дитиною і середовищем. Специфіка процесу соціалізації учнів початкових класів пояснюється   підвищеною чутливістю кожної дитини до змісту власного «Я», що робить її сприйнятливою до зовнішніх впливів. Важливо, щоб освітньо-виховне середовище класу створювало у свідомості дітей позитивну модель поведінки.

   Освітньо-виховне середовище, в якому навчається дитина, повинно бути комфортним для вільного розвитку творчого потенціалу кожної дитини.         

    Розвиток системи духовно-моральних цінностей особистості не може проходити без її участі в суспільно-корисній праці, без проявлення активності, ініціативності, ентузіазму. Тому ми створюємо такі умови, в яких учні змогли б проявити свої знання, вміння та навички, оволодіти новими формами активності.

    Підсумовуючи усе вищесказане, ми можемо стверджувати, що соціалізація є одним з найважливіших завдань вчителя, адже діти входять у новий, значно ширший за їхню родину, соціальний круг, а вчитель початкової школи стає головним посередником у соціалізації дитини. Саме вчитель створює для дитини такі умови освітньо-виховного середовища, що допомагають розв’язати природно-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні завдання, без чого успішна соціалізація неможлива.

Урок мужності: « У полум’ї війни »

Головна мета Уроку:

· ознайомлення учнів з основними подіями визвольної, інтернаціональної, миротворчої місії військових контингентів рідної країни на території інших держав;

·   закріплення знань про такі поняття та категорії, як народ, нація, етнос, держава, громадянин і громадянські права та обов’язки, національно-визвольна боротьба, інтернаціональна допомога, бойові традиції, патріотизм, мужність, героїзм, подвиг, людяність, гуманізм;

·   зміцнення патріотичних, громадянських якостей учнів;

·   вшанування учасників бойових дій на території інших держав;

· формування ціннісного ставлення до рідної землі, суспільства, толерантного ставлення до інших країн і народів, почуття особистої відповідальності за збереження миру на Землі.

         При цьому варто зазначити, що починаючи з 2004 року, 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Цей день не випадковий. Він приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. Близько ста п'ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило «афганської війни», 290 українців не повернулись, 62 - вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 4687 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.

15 лютого 1989 року останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Кожен, хто прослужив в Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід. Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм афганської війни був простий солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом.

        Вшановують в Україні і всіх тих, хто брав участь в інших війнах.

За 20 років близько 39 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України отримали бойовий досвід у міжнародних миротворчих операціях на територіях майже двадцяти країн світу. Серед них колишня Союзна Республіка Югославія (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Східна Славонія, Македонія, Косово), країни Близького та Середнього Сходу (Південний Ліван, Кувейт, Ірак), країни Африканського континенту (Ангола, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Ефіопія та Еритрея, Кот-д’Івуар), Афганістан, Грузія, Таджикистан та Гватемала.

Сьогодні в Україні відзначається Міжнародний день миротворців Організації Об’єднаних Націй, який було затверджено Указом Президента України від   30 квітня 2003 року   № 374/2003  «Про Міжнародний день миротворців», враховуючи вагомий внесок України у підтримання стабільності у різних регіонах планети та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН.

Про    це    забувати    не    можна!

Нехай на світі мирно буде —   сьогодні,   завтра,  назавжди!

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ДІЇ

КУРС «МОЯ ЩАСЛИВА ПЛАНЕТА»

Екологічна освіта підпорядковується одній меті – дати учням світоглядні цінності, а також, розвивати в них самостійність, звички до навчання протягом всього життя.

Саме з такою метою в початкових класах введено уроки для стійкого розвитку під назвою «Моя щаслива планета».

Стійкий (сталий) розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасного людства, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби.

На відміну від наявних шкільних курсів, що розглядають проблеми навколишнього середовища і надають учням лише теоретичні знання, курс «Уроки для стійкого розвитку» надає учням можливість визначитись із власними уявленнями щодо майбутнього і вибором власного способу життя.

Освіта для стійкого розвитку полягає у формуванні в людей стійких, екологічно врівноважених звичок і способу повсякденного життя. Такий спосіб життя дітей і дорослих передбачає певні дії в домашньому господарстві, школі та місцевій громаді для :

·        розумного споживання енергії та води;

·        зменшення марних витрат сировини;

·        зменшення викидання сміття;

·        збільшення частки екологічних продуктів у щоденних покупках;

·        зміцнення власного здоров’я.

Мета даного курсу – сприяти формуванню в учнів розуміння необхідності забезпечити стійкий розвиток себе, своєї родини, громади, країни та всього  людства через зміну власної поведінки та способу життя.

Курс стосується способу життя учня у сфері повсякденного використання ресурсів (енергії, води, здоров’я, рослин, стосунків з іншими людьми, покупок та відходів). Тому його головною особливістю є взаємозв’язок  між змістом матеріалу курсу і життям учня та його родини. Хоча значну частину свого дня учень проводить у школі, найбільший вплив на дбайливе використання ресурсів і формування способу життя, орієнтовного на стійкий розвиток, він має вдома. Адже спосіб життя полягає в повторенні зранку до вечора щоденних дій, котрі впливають на ресурси та стан середовища : ранковий туалет і використання води, набір і походження продуктів, що споживаються на сніданок, дорога до школи, а після повернення зі школи – вибір покупок, використання  електроенергії й тепла вдома.

Курс «Уроки стійкого розвитку» дають вчителю важливі інструменти впливу на родину учня, взаємодія з батьками є важливим елементом на всіх етапах навчання.

Всі екологічні проблеми висвітлюються на місцевих матеріалах, пов’язуються  з місцевими ситуаціями, роблячи їх близькими дітям. На уроках обговорюється власний досвід, що його отримали учні і вчитель, а не екологічні проблеми взагалі. Діти отримують можливість відкриття й творення власного способу життя і власних цінностей.

Опрацювання кожної з основних тем курсу відбувається на чотирьох заняттях, кожен з яких має своє призначення.

Перше заняття – мотиваційно-організаційне.

На цьому занятті вчитель представляє причини вивчення теми, обговорюючи її важливість. Потім учні починають працювати в екокомандах.

Друге і третє заняття – практичні.

Основним змістом практичних занять є групова робота учнів в екокомандах, метод проектів, на що відводиться більшість навчального часу. Вчитель на цих заняттях пропонує питання для обговорення в екокомандах.

Четверте заняття з теми – підсумкове.

На цьому занятті учні представляють ті зміни, які відбулися після вивчення теми.

Особливо зацікавлюють дітей і вони працюють з великим бажанням на підсумкових заняттях, де застосовується метод проектів. Тут вони показують свою фантазію, свої таланти, своє вміння творити, створюють «шедеври». Наприклад, на підсумковому занятті з теми «Сміття як проблема людства» з  пустих пластикових пляшок, паперових упаковок, обгорток від цукерок, використаних одноразових ложок і виделок, газет,кольорових ганчірок, старих ґудзиків та інших предметів, які зазвичай викидаються, учні роблять щось корисне і красиве. Це нові іграшки, пташині їдальні, книжкові лікарні, саморобні записнички, стаканчики для олівців.

Учні зі своїми роботами, які виготовили на уроках для стійкого розвитку, створюють виставку-конкурс «Старим речам – нове життя», конкурс екологічних плакатів та малюнків «Голос Землі», добирають вірші, твори,  роздуми на тему «Збережемо Землю – почнемо з простих рішень».

На заняттях «Уроки для  стійкого розвитку» учні стають активними, залучаються до дій на користь довкілля у школі та місцевій громаді, а також активні у домашньому господарстві. Цьому сприяє проведення аудитів вживання ресурсів у домашньому господарстві, а саме: вимірювання відходів, вживання води та енергії.

На уроках стійкого розвитку застосовуються різні інтерактивні методи навчання:

·        дискусія та обговорення;

·        розв’язання проблем;

·        мозковий штурм;

·        робота в групах;

·        інтерв’ю;

·        анкети;

·        аналіз аргументів «за» і «проти»;

·        навчальні ігри;

·        метод проектів;

·        робота на місцевості (екскурсії та ін.);

·        виставки.

Ці методи дозволяють учням краще засвоювати навчальний матеріал і з  інших предметів, приймати активну участь на уроках, згуртовують, допомагають налаштовувати на дружні стосунки в класному колективі.

Застосування інтерактивних технологій в даному курсі допомагає вчителю і при викладанні інших предметів : Я і Україна (природознавство та громадянська освіта), читання, трудове навчання та ін., а також при організації виховної роботи.

Проводячи «Уроки для стійкого розвитку» можна зробити висновок, що цей курс – це натхнення до дії. Людина піклується про щось, коли бачить результат або вірить у нього. Коли дитина розуміє, що вона може діяти, вона починає «дізнаватися» і «піклуватися», поступово усвідомлюючи, що «її розумні дії принесуть користь не тільки природі, але і їй».

Отже, в курсі уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» об’єднані всі аспекти сталого розвитку, які є засобом входження дитини у  доросле життя.

На сьогодні сім’я кожного школяра має своє місце у системі екологічної роботи, впевнюючись, що завдяки опрацюванню курсу кожна дитина налаштована на позитивний успіх, на вироблення свідомої екологічної етики, нарощування досвіду інтелектуального потенціалу та колективної відповідальності.

Зі Святом!

21 січня

 

Сутність патріотичного і громадянського виховання як сучасного педагогічного процесу

У Національній стратегії розвитку освіти України головною метою системи освіти нашої держави є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своїй державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Метою національно-патріотичного виховання є виховання молодої людини – патріота України, готового виявляти національну гідність, знати і відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, успішно само реалізовуватися в соціумі як громадянин.

У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій - це злагода між людьми і державами – головна умова існування землі і людства.

Мета сучасного освітнього процесу - формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість.

Метою патріотичного виховання є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців різного віку.

Провідні завдання виховання школярів зумовлено пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Концепцією національно-патріотичного виховання молоді, до яких належать:

забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог;

реалізація індивідуального підходу до особистості;

сприяння набуттю молоді соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу;

формування почуття патріотизму і духовності, національної свідомості, любові до свого народу, його історії, держави, рідної землі, родини, гордості за минуле, і сучасне;

формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови;

виховання поваги до батьків, старших за себе, турбота про молодших та хворих;

виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

виховання таких якостей - працелюбності, зв´язку із природою, поваги до жінки, матері, толерантності;

спонукання зростаючої особистості до протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності;

формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадського та конституційного обов´язку щодо захисту національних інтересів та незалежності держави.

Патріотизм - організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Ідеї патріотизму мають бути основними та наскрізними в системі шкільного життя.

Двома головними концептуальними ідеями патріотичного виховання є український патріотизм та національна ідея.

Патріотизм є системоутворюючим поняттям національної свідомості і самосвідомості, яке визначається любов´ю до України, надії та віри у найкраще майбутнє, знаннями історії та кращими надбаннями народу, гордістю та відданістю своїй Батьківщині, готовністю до практичної діяльності на благо України.

Національна ідея як складова патріотизму є орієнтиром у системі виховання, у сфері соціалізації особи. Відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання.

Національна ідея є системою, яку складають інтелектуальні, духовні, історичні та інші цінності народу України.

Важливою складовою системи патріотичного виховання є громадянськість.

Громадянськість - це спрямованість особистості на інтереси держави та суспільства, формування демократичного, правового, соціального, державного устрою. Громадянськість відображає життя людини як громадянина, орієнтує на виявлення особистісного, громадянського, професійного і сімейного становлення.

Одним із важливих завдань громадянської освіти є забезпечення учнів практичними вміннями та навичками, а саме: формування критичної свідомості, прийняття свідомого рішення, здійснення вільного вибору; розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знання законів, основних прав людини, спільної праці на благо суспільства, формування особистої відповідальності та громадянського обов´язку, взаєморозуміння та взаємоповага до кожного.

Фундаментальною основою виховання мають бути духовність, патріотизм, моральність і гуманність - це саме ці цінності, які закладені в основі формування особистості.

.Процес впровадження системи патріотичного виховання в школі може здійснюватись у чотирьох формах:

як навчальний предмет,

як міжпредметна форма діяльності,

як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),

як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Складовими системи патріотичного виховання у школі є виховання:

громадянськості;

духовності;

моральності;

гуманності.

Виходячи з цих настанов і визначаються основні форми і методи патріотичного виховання у сучасній школі.

Патріотизму не вчать, його виховують.

Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, державницької ідеї, вболівання за долю самостійної Української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти шанобливе ставлення до українських державних символів.

З метою втілення ідеї державності треба інформувати учнів про найважливіші суспільно-політичні й економічні події в Українській державі та за рубежем. Весь виховний вплив спрямовувати на виховання в кожної дитини високого громадянського почуття приналежності до України, її народу.

Патріотичне виховання передбачає, що якості патріота формуються гармонійно за такими напрямками:

. Історико-патріотичне виховання - має на меті знання історичного минулого України;

. Героїко-патріотичне виховання має на меті формування готовності до подвигу в ім'я Батьківщини;

. Військово-патріотичне виховання має на меті формування патріотичних почуттів відповідно до вимог Конституції України та Законів України про захист Батьківщини.

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є:

інформаційно-масові  (дискусії, диспути, конференції, філософський стіл,  інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);

діяльнісно-практичні (творчі групи, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота);

наочні (шкільні музеї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:

·національної спрямованості - передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

·гуманізації виховного процесу - вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

·самоактивності і саморегуляції - сприяє розвитку у вихованця субєктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

·культуровідповідності - передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

·полікультурності - інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невідємну складову культури загальнолюдської;

·соціальної відповідності - обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

Успішне виховання патріотичних якостей у дітей неможливе без участі сім´ї як у вихованні власних дітей, так і в демократичних процесах, які відбуваються в Україні.

Батьки і діти бачать реальні перспективи розвитку України, вірять у її майбутнє і пов´язують його з долею власної сім´ї. Патріотичний оптимістичний тип сім´ї створює ідеальні умови для виховання патріотизму і як у окремої особистості, так і всієї родини в цілому, але слід враховувати умови, які мають значний вплив на цей процес.

Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку.

Виховання патріотизму в школі має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, оскільки наші молоді сучасники повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, але вони повинні стати зрілими духовно і інтелектуально.

Звідси - гостра необхідність у вихованні патріотизму в школі, яке на основі позакласної роботи виховуватиме в молодому поколінні якості: доброта, відвертість, гідність, співчуття, благородство.

Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, у вихованні її у дусі терпимості і братської любові до людей, школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло. Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до почуттів інших, бути не байдужим до трагедій Вітчизни і народу.

Формувати патріотизм у молодших школярів потрібно з першого класу. Для цього необхідно: оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи більш сучасними (метод проектів, інтерактивні технології), які б давали можливість залучити школярів до відповідної діяльності, забезпечували процес спілкування з однолітками з питань патріотизму, сприяли вияву інтересу до історії свого народу, своєї родини, залучала родини учнів до участі у виховній роботі школи; розробити програму, яка б дозволяла систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання; сприяла розвитку творчості молодших школярів, дозволила оновити матеріали музеїв або куточків історії своєї родини, населеного пункту, як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.

Традиційні усталені форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з односельцями, ветеранами ВВВ, екскурсії, перегляд фільмів, участь в акціях, читання та обговорення книг з патріотичної тематики тощо. Серед сучасних форм і методів: метод проектів, КТС, метод ситуацій, відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо.

Разом з тим, можна назвати й такі основні методи і форми роботи, що сьогодні активно використовуються: розповідь вчителя, бесіда, міні-дискусія, опитування, інтерв´ю, анкетування, інтерактивні технології (мозковий штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики (ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок).

Метод проектів - одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей, стимулює інтерес учнів до проблеми, дозволяє оволодівати їм необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організовувати проектну діяльність щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів.

Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах неможливе без застосування інтерактивних (дискусійних методів). Найбільш дієвими методами виховання тут є інтерактивні технології, зокрема, міні-диспути, мозковий штурм, обговорення по групам та метод проектів.

Виховання патріотизму у школярів передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які типуються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.

Складовими виховного позакласного процесу є безпосередній контакт із учнями, пробудження у них глибоких емоційних переживань, що впливають на почуття, сприяють розумінню сутності патріотизму.

 Відділ освіти Криворізької районної державної адміністрації

 Племяник Світлана Миколаївна                                                      

Вчитель початкових класів

КНЗ «Широківська ЗОШ І-ІІІ ст.»                    

Закінчила Криворізький державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка та методика початкового навчання»

Кваліфікаційна категорія:

«спеціаліст вищої категорії»

Педагогічне звання: «Старший вчитель»

Керівник шкільного  методичного об´єднання

вчителів початкових класів  

Педагогічний стаж роботи: 31 рік

 

Педагогічне кредо: «Учитись важко, учить ще важче, але не мусиш зупинятись ти!  Як учням віддаси усе найкраще, то й сам сягнеш нової висоти!»

           Проблема, над якою працює: «Творча діяльність учнів на уроці:                   форми, методи, прийоми»

          Основні напрямки роботи: формування і розвиток творчої та   

                          соціально-адаптованої особистості, здатної до пізнання і                               самостійності;

                          впровадження прийомів диференційованого навчання,                                 інтерактивних методик, педагогіки співробітництва.

         Досягнення: участь в обласному конкурсі екологічних малюнків в                                                     інтересах сталого розвитку.

Нагороди: грамоти Криворізької райдержадміністрації, районної ради, Почесна грамота Криворізької РДА, Почесна грамота Міністерства освіти і науки України.

Друковані роботи:

          1.  Посібник «Вправи для розвитку креативного мислення на уроках української мови у 2 класі»

2.    Збірка «Творчі вправи для розвитку продуктивного мислення учнів початкових класів на уроках математики»

3.    Матеріал «Елементи творчого і логічного мислення на уроках математики» в районній збірці «Логічне мислення – запорука успіху під час навчального процесу»

4.    Сценарій випуску «Прощавай, початкова школо!» в районній збірці «Випуск з початкової школи»  

5.    Стаття в збірці матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції при ДОІППО щодо сталого розвитку: «Розвиток основ громадянськості шляхом впровадження норм та принципів сталого розвитку»

Мої посилання     

Адреса блогу:               https://plemyaniksvitlana.blogspot.com 

 Електронна адреса:   plemyanik.svitlana@gmail.com

 Сайт РМО:                        http://rmo3klass.ucoz.ua/